Будапешт — столиця кіновиробництва в Угорщині. Тут вперше почали знімати фільми та відкривати кінокомпанії, які пізніше з’явилися по всій країні. Перегляд фільмів на великому екрані розпочався лише на початку XX століття. Саме тоді в історію кіно увійшло багато легендарних режисерів та акторів. Багато хто з них прославив Будапешт. Але як все починалося? Докладніше про це на budapest-trend.
Перший показ фільмів у Будапешті
Кінематограф не завжди був популярним у Будапешті. На початку минулого століття угорці вперше побачили чорно-біле кіно, і лише через кілька років воно було доступне на кольоровому екрані.
Це сталося завдяки експериментам винахідників тих часів. Одними із перших, хто заснував кіновиробництво, були брати Луї та Огюст Люм’єри. Під час проведення експериментів вони створили знімальний апарат та технологію показу фільмів, після чого отримали патент та успішно представили свою розробку в Парижі. Відтоді про кіно вперше стало відомо в багатьох інших містах світу.
1896 року відбувся перший показ фільмів у Будапешті. Ця подія проходила у кафе готелю «Royal». Глядачі були приємно вражені показом різних сюжетів з анімацією. Багатьом із них сподобалося так проводити дозвілля. Того ж року в угорській столиці було відкрито перший кінотеатр.
Також на той час існували противники кінематографа. З цієї причини перший кінотеатр невдовзі закрили. Попри це, кіно щорічно ставало поширеним в інших країнах. Слідом за новою тенденцією дивитися фільми у Будапешті почалося відкриватися багато кінотеатрів. До 1911 року їх було близько 100.
Націоналізація кіновиробництва: як фільми стали частиною соціокультурного життя у Будапешті?
Після появи кінотеатрів збільшився попит на перегляд фільмів. Спочатку вони були лише зарубіжними. Але, коли кінематограф став популярним у Будапешті, виникла потреба в націоналізації кіновиробництва.
У 1908 році актором Йозефом Нейманном і комерсантом Мором Унгерліндером було засновано першу національную кінокомпанію «Projectograph». Там відбувалося виробництво художніх та документальних фільмів. Особливістю угорського кінематографа тих часів було виконання театральних вистав у поєднанні з показом фільмів: після кожного епізоду можна було побачити гру живих акторів на сцені.
Наступні кілька років у Будапешт відкрилося багато інших кінокомпаній: «Уран», «Люкс», «Проя». Вони продовжували випускати фільми навіть під час Першої світової війни. З 1912 по 1918 роки надходження французьких, німецьких та інших зарубіжних фільмів значно скоротилося, але попит залишався незмінним. Завдяки цьому з кожним роком у Будапешті з’являлося більше угорських фільмів.
Починаючи з 1919 року, кіноіндустрія у цьому місті була повністю націоналізованою. Кінематографісти підтримували цю ініціативу, оскільки вона дозволяла забезпечити захист авторських прав від внесення змін до показу угорських фільмів за кордоном. Також це сприяло популяризації угорського кінематографа у всьому світі.
Після Першої світової війни сталася криза в індустрії кіно. Багато угорських режисерів виїжджали за кордон через нестабільну ситуацію в країні. Тоді в Будапешті та інших містах почали частіше показувати зарубіжні фільми, але незабаром ситуація покращилася. Завдяки відновленню економіки та державній підтримці вдалося відновити національне виробництво фільмів.
Дізнатися про новинки угорського кіно можна перед показом кожного фільму. Спеціально для цього з 1925 року у кінотеатрах Будапешта глядачам почали показувати кінохроніки.
Постсоціалістичне кіновиробництво: яким воно було і як змінилося до кінця ХХ століття?
У цей час кіноіндустрія Будапешта переживала новий етап розвитку — масову приватизацію підприємств. Постійний випуск фільмів різних кінокомпаній спричинив збільшення конкуренції між ними. Як наслідок, з’являлися нові приватні кіностудії та фірми. Також така діяльність призвела до розпуску творчих колективів, які хотіли отримувати великі гонорари та кращі ролі у нових кінопрем’єрах.
Паралельно з’являлися нові жанри угорських фільмів, які були показані в будапештських кінотеатрах. Покрашувалась якість їхньої зйомки з урахуванням сучасних на той час європейських стандартів. А історія вітчизняного кінематографа поповнювалася новими талантами: Іштван Сабо, Золтан Фабрі, Янош Сас, Бела Терновські — всі вони та багато інших популярних творчих діячів зробили цінний внесок у розвиток кіноіндусторії в рідному місті Будапешт.
З того часу протягом кількох років тут розвивалося як вітчизняне, так і комерційне кіновиробництво. Прем’єри багатьох фільмів були представлені на національних та міжнародних фестивалях. А угорських режисерів та акторів постійно нагороджували новими нагородами та визнавали кращими творцями радянського кіно. Серед них були ті, які відкривали власні кінокомпанії, досягли великого успіху і стали прикладом для наслідування. Таким чином, кінематограф прославив Будапешт за кордоном і став частиною його історії та соціокультурної діяльності.
