Багато кінолюбителів із різних міст неодноразово приїжджали до столиці Угорщини, щоб відвідати найбільший міжнародний фестиваль “Титанік”. Уперше цей захід організували у 1994 році. Спочатку на фестивалі показували фільми-призери, які отримали найкращі оцінки професійних критиків та сподобалися масовій глядацькій аудиторії. З 2005 року на “Титаніку” з’явилося власне журі, а деякі учасники цього заходу стали конкурсантами. Далі на budapest-trend.
Жінки на “Титаніку”
Яскраві учасниці будапештського фестивалю “Титанік” — режисерки, які створювали фільми про жіночу долю. У кіноісторіях перепліталися теми материнства та любові, свободи особистості та диктатури соціуму.
Анна Оделл — режисер зі Швеції — зробила кінокартину “Зустріч випускників”, у якій зіграла саму себе. Дізнавшись, що її не запросили на вечірку, де збиралися колишні однокласники, Анна вирішила зняти про це фільм. У першій ігровій частині вона показує вигаданий сюжет, і разом з акторами зображує конфлікт зі своїми шкільними кривдниками. Друга частина кіно — документальна. Анна запрошує реальних однокласників, яким показує художню частину фільму та фіксує їх реакції, досліджує причини неприязні до своєї персони.
У драмі австралійської режисерки Кейт Шортланд “Лоре” німецька дівчинка, яка жила в у роки Другої світової війни, переживає душевні муки, дивлячись на руйнування Німеччини. Батьки прищепили їй безумовну “любов до фюрера” та віру в “перемогу арійської раси”. Вона дізнається про воєнні злочини краян. В її душі стикаються батьківська брехня про “світлі ідеали” нацизму та страшна правда реальності.
Пронизливим та сентиментальним вийшов фільм болгарської режисерки Майї Віткової “Вікторія”. Героїня кінострічки Боряна живе в соціалістичній Болгарії. Вона вагітна, але не хоче народжувати в тоталітарній країні й навіть намагається витравити плід. Однак на світ з’являється дівчинка. Малятко народилося з дивною особливістю — у неї немає пуповини. Влада країни називає немовля “дитиною десятиліття” та вважає його “хорошим знаком” для держави. Але політична система незабаром зазнає краху. Містика чи збіг?
Для дітей та дорослих
Цікава особливість фестивалю “Титанік” — поєднання кіноробіт різних жанрів та стилів в одній програмі сезону. Тут можуть бути мультиплікаційні притчі, музичні оповідання, психологічні кримінальні трилери.
Гості фестивалю побачили анімаційний фільм американського майстра Веса Андерсона. Дія розгортається в постапокаліптичній Японії, де живуть собаки, що говорять, а головний герой мультика — 12-річний пасинок корумпованого мера. Через епідемію “собачого грипу” влада виганяє всіх псів за межі містечка, на сміттєзвалище. Ця доля спіткала й чотириногого друга хлопчика — пса на ім’я Спотс. Юний персонаж намагається розшукати свого собаку, а заразом рятує країну від мафії. “Острів собак” — це історія для дітей та дорослих про дружбу та хоробрість, про добро й зло.
А ось французький трилер “Помста”, показаний на будапештському фестивалі “Титанік”, навряд чи можна порекомендувати для перегляду юним кіноаматорам. Автор Коралі Фаржа візуалізував лють жертви, яка мститься ґвалтівникам. Це динамічний і жорстокий екшн про протистояння витонченої дівчини та трьох озброєних чоловіків. У фільмі чимало кривавих сцен, щирого страху та невгасної ненависті.
У 2018 році на фестивалі в Будапешті показали кілька визначних музичних кіноробіт. Наприклад, італійську біографічну мелодраму “Ніко” про однойменну солістку американського рок-гурту “Velvet Underground”.
Закохана вампірка
У 2015 році на фестивалі “Титанік” показували не лише мистецькі прем’єри, а й документальні кінороботи минулих років. Фільм “Акт вбивства” Джошуа Оппенгаймера, зроблений у 2012 році, — це кінематографічна спроба дослідити природу геноциду та жорстокості. Персонажі сюжету — три реальні індонезійці, які брали участь у масових вбивствах політичних супротивників у своїй країні. Вони анітрохи не каються в скоєному, а навіть охоче беруть участь у фільмування, розповідають про своє минуле. Після воєнного перевороту 1965 року в Індонезії бойовики та карні злочинці вбили понад мільйона передбачуваних комуністів, профспілкових діячів, етнічних китайців та членів їхніх сімей.
Футуристична кінофантастика британця Алекса Гарленда “З машини” — це теж своєрідне дослідження: психіки, сексуальності та розуму, але не лише людських. У фільмі чоловік закохується в гуманоїдну дівчину-робота, яка вміло зображує пристрасть і легко обманює людину, щоб урятувати своє електронне “життя”. Після перегляду фільму “З машини” гості будапештського фестивалю “Титанік” напевно замислилися про взаємини людства зі штучними істотами, які дедалі більше схожі на своїх творців.
Дивне кохання показала глядачам будапештського фестивалю “Титанік” також дебютантка 2014 року — американка іранського походження Анни Лілі Амірпур. Персонаж цього фільму жахів — безіменна вампірка, яка бродить у пошуках жертви нічними вулицями міста. Якось вона зустрічає хлопця на ім’я Араш. Юнак настільки добрий і милий, що у вампірці виникає симпатія до нього. Втім, це не позбавило її кровожерливості.
З Будапешта до різних країн
Щороку під час фестивалю показували понад 50 фільмів, координатори запрошували авторів-кінематографістів із 30 країн. Якщо режисери вражали експертів, то ставали володарями спеціального призу “Breaking Wawes Award”. Цю нагороду отримували лише за фільми, за які проголосували всі члени журі.
Втім, фестиваль “Титанік” — не єдина подія в Будапешті, пов’язана з кінематографом. У столиці Угорщини регулярно організовували захід Тиждень угорського кіно. Як можна здогадатися за назвою, вона присвячена лише угорським фільмам. Уперше це свято кіномистецтва відбулося набагато раніше “Титаніка” — у 1965 році. У 1990-х роках серед організаторів фестивалю з’явилися діячі Угорського кіносоюзу.
І хоча на згаданому будапештському фестивалі представлені угорські фільми, іноземні експерти також часто відвідували цей захід. Журналісти, кінознавці та продюсери уважно стежили за творчими процесами в угорському кінематографі та створювали рейтинг робіт майстрів.
Одна із цілей заходу — популяризація угорського кіно у світі — була, безумовно, досягнута. У 2009 році режисери з Угорщини отримали 1000 запрошень на міжнародні кіноогляди. Майстри здобули сотні нагород. Наприклад, короткометражна кінострічка “Загублений світ” режисера Немеша здобула приз на фестивалі в Німеччині. Символічна статуетка “Срібний леопард” — найпрестижніша нагорода кінофестивалю у швейцарському місті Локарно — віддана угорці Крістіні Естергайош за фільм “Варіація”.
Шедеври в розкішних залах
Фільми на фестивалі “Титанік” щороку показували не в одному, а в різних кінотеатрах. Зрозуміло, всесвітньо визнані шедеври можна було подивитися в розкішних залах найзнаменитішого будапештського кінотеатру “Uránia Filmszínház”. Тут так чудово, що відвідувачі приходили за годину до початку сеансу, щоби помилуватися інтер’єром.
Саме “Uránia Filmszínház” є резиденцією Угорського інституту театру та кіно. Серед гостей цього культурно-історичного закладу були принц уельський Чарльз, режисер Роман Поланскі й сер Ендрю Ллойд-Вебер. На сцені “Uránia Filmszínház” регулярно звучали концерти класичної музики.
Для кіноманів Будапешта у 1926 році було відкрито “Puskin Mozi”. Наприкінці Другої світової війни цей кінотеатр розбомбили, але через 15 років після руйнування його було відновлено. У “Puskin Mozi” облаштували два зали: в одному можуть розміститися 300 глядачів, в іншому — 100. Наприкінці XX століття “Puskin Mozi” прийняв відвідувачів фестивалю “Титанік”.
Джерела:
- https://socfest.hu/fesztival/titanic-nemzetkozi-filmfesztival/
- https://hvg.hu/cimke/titanic-nemzetkozi-filmfesztival
- https://port.hu/cikk/magazin/titanic-nemzetkozi-filmfesztival/article-39758
- https://magyarnemzet.hu/kultura/2019/10/izgalmas-nemzetkozi-valogatast-iger-a-titanic-filmfesztival
- https://24.hu/tag/titanic-filmfesztival/
