Бути диригентом — велика відповідальність і непростий творчий шлях. Не кожен проходить його до кінця і досягає світового успіху. Але, як розповідає історія, бувають винятки. Іван Фішер — яскравий приклад того, що це можливо. Його біографія наповнена безліччю подій, які пов’язані з диригуванням у великих оркестрах і створенням музикальних хітів. Він виступав на концертах у різних країнах світу, отримував найпрестижніші нагороди, але ніколи не зупинявся і все своє життя присвятив розвитку музичного мистецтва. Детальніше про це на budapest-trend.
Дитинство музикального генія: навчання та перший успіх
З юних років музика була улюбленим заняттям Івана Фішера. Великий вплив на формування його особистості здійснив старший брат, який грав на музичних інструментах і вчився диригувати. Він став головним авторитетом для Івана, якому допомагав розвивати музикальні здібності. Спочатку Іван Фішер вчився грати на фортепіано, скрипці, віолончелі в консерваторії Бели Бартока в Будапешті. Саме тоді він зрозумів, що музика — це його покликання. Що продовжити навчання у кращих диригентів світового рівня, він переїхав до Відня.
Там Іван Фішер вивчав мистецтво диригування в Ганса Сваровскі в Університеті музики й виконавських мистецтв та у Франка Феррари в Академії Кіджіана в Сієні. Також він вчився грати на віолончелі та цікавився старовинною музикою. Його молоді роки життя пройшли в музичних залах та на сцені, де він розвивав свою майстерність диригувати та грати на музичних інструментах.
Проте 1976 рік став визначним у творчій біографії Фішера. Саме тоді відбулася подія, яка назавжди змінила його життя: він виграв конкурс диригентів Фонду Руперта в Лондоні. Після цього Іван Фішер почав диригувати у складі таких британських оркестрів: Королівський філармонічний оркестр Ліверпуля, Симфонічний оркестр BBC та Лондонський симфонічний оркестр. Разом з музикантами він не лише проводив концерти, але й подорожував.
Через декілька років спільної співпраці він здійснив світове турне. Це була незабутня подорож, яка дала йому можливість побачити світ та виступати в залах найбільш популярних та престижних соціокультурних закладів. Таким чином в Івана Фішера з’явився перший досвід роботи в оркестрах за кордоном та успіх в улюбленій справі. Але це був лише перший етап у його творчості. Йому хотілося зробити великий внесок у розвиток угорської музикальної культури та прославити рідне місто на весь світ. Тому він вирішив повернутися додому в Будапешт, де зміг реалізувати більше ідей, ніж міг собі уявити.
Повернення в Будапешт: чого досяг талановитий диригент на Батьківщині?
Після тривалих гастролей за кордоном Іван Фішер вирішив реалізувати свої амбітні плани у рідному місті. У 1983 році він повернувся додому, де продовжив займатися розвитком музичного мистецтва. Першою його творчою ініціативою з цього приводу стало заснування Будапештського фестивального оркестру. Протягом кількох років про нього мало хто знав, адже його учасникам було дозволено проводити концерти для великої публіки лише декілька разів на рік. Проте це не завадило новому музичному об’єднанню стати популярним. У 1992 році Будапештський оркестр був офіційно зареєстрований та мав затверджений графік виступів протягом 30 тижнів на рік.
У своєму першому національному оркестрі Іван Фішер зміг ефективно застосувати накопичений досвід та творчі ідеї. Завдяки цьому робота музикантів стала більш різноманітною та цікавою. Наприклад, диригент дозволив музикантам брати участь у концертних програмах, в яких він представляв свої авторські композиції та спілкувався із глядачами. Також його творчий колектив виступав в оперних виставах та на концертах просто неба в Будапешті.
Це стало початком розквіту його творчої діяльності в різному місті. Крім проведення концертів Фішер став засновником декількох фестивалів. Наприклад, завдяки йому з’явився літній фестиваль музики бароко в Будапешті та Будапештський Малерфест. Це стало чудовим приводом об’єднувати прихильників музики та талановитих музикантів.
Іван Фішер був одним із них. Він не лише вмів диригувати, але й писати пісні. Деякі з них стали популярними, наприклад, «Canzone di Petrarca», «Sait gesund», «A nay kleyd». Вони були багато разів озвучені сольно та у виконанні хорів на сцені. Деякі композиції диригент створював разом із музикантами Будапештського фестивального оркестру, з якими потім гастролювали в Угорщині та за кордоном.
Музикальна кар’єра та світове визнання Івана Фішера
Протягом усього життя будапештський диригент та композитор виступав на сценах театрів та концертних залів у різних країнах світу. В молодому віці життя він став авторитетною особистістю в індустрії музики. За високий професіоналізм та відданість улюбленій справі його часто нагороджували титулами та пропонували престижні посади.
З 1984 по 1989 рік він був музичним керівником Кентської опери у Великій Британії. А потім керівником Ліонської національної опери. Одна із музичних вистав, в якій він брав участь, під назвою «Аріадні на Наксосі» отримала приз «краща регіональна оперна постановка року».
Після 2000-х років він активно брав участь в організації музичних заходів. Наприклад, 2011 року він був призначений музичним керівником Концертхауса в Берліні та головним диригентом німецького оркестру. В тому ж році він отримав музичну премію за плідну працю. У 2013 році його призначили почесним членом Королівської музичної академії в Лондоні. Але великий успіх не змінив його подальші плани у музичній кар’єрі. Іван Фішер займався творчістю й радував прихильників новими композиціями та концертами.
