Криштоф Деак: сценарист із Будапешта, який підкорив світ короткометражкою

Коли короткометражний фільм угорського режисера Криштофа Деака «Mindenki» вийшов на екрани, мало хто очікував, що ця скромна шкільна історія незабаром здобуде найпрестижнішу кінопремію світу. Проте у 2017 році саме вона отримала «Оскар» за найкращий короткометражний ігровий фільм. Для самого Деака ця перемога стала не лише особистим тріумфом, а й важливим символом того, як щирість і простота можуть підкорити світ. Дізнаймося більше про цього сценариста. Далі на budapest-trend.

Дитинство і юність Криштофа Деака

Криштоф Деак народився 7 червня 1982 року у столиці Угорщини — Будапешті, де багата культурна традиція та жива інтелектуальна атмосфера з ранніх років сформували його художнє сприйняття. У країні з давньою любов’ю до театру, літератури та кіно сам дух творчості витає у повітрі, і Деак з дитинства почав цікавитися тим, як розповідаються історії на екрані.

Мати майбутнього знаменитого режисера — колишня співачка та викладачка французької мови. Вона була вокалісткою гурту Panta Rhei, а згодом співпрацювала з угорським рок-гуртом KFT. Батько — Деак Чаба — був інженером з деревообробки. Водночас чоловік обожнював знімати на камеру сімейні події. Доступ до техніки майбутній сценарист мав з самого дитинства. В одному з інтерв’ю батько розповідав, що маленький Криштоф любив експериментувати з відео.

У сім’ї Деака було багато вчителів. У дитинстві він 7 років грав на фортепіано, а під час навчання у середній школі грав на бас-гітарі в рок-гурті Kockás fülű nyúl. У школі вчитель малювання помітив у юному Криштофі талант до кіновиробництва і записав його до відеокружка. Один із фільмів хлопчика навіть показали на угорському телебаченні.

Після закінчення школи Криштоф Деак вступив до Будапештського університету технологій і економіки на спеціальність інженер-електрик. Спочатку його цікавила професія звукорежисера. У цей період він разом із друзями почав випускати радіопрограму EstFMen. Під час роботи над цим проєктом у нього знову розгорілася давня пристрасть до кіновиробництва. Незабаром він вступив до Університету театру і кіно на спеціальність режисер-сценарист-продюсер. У 2006 році Криштоф закінчив навчання.

Переїзд Деака до Лондона

Спочатку Криштоф вивчав мистецтво та медіа в Угорщині, працюючи над студентськими проєктами, документальними та короткометражними фільмами. Його захоплення режисурою поєднувалося з практичним підходом. Він знімав освітні фільми, експериментуючи з різними жанрами та форматами. Саме ці перші роботи допомогли йому відшліфувати почуття ритму, композиції та емоційного впливу, який може мати навіть короткий сюжет.

Після закінчення університету Деак вирішив спробувати щастя в Німеччині, проте йому не сподобалася німецька мова. Маючи вже певний досвід, початківець режисер вирішив продовжити навчання у Великій Британії. Він переїхав до Лондона, де вступив до University of Westminster — одного з провідних закладів у галузі кіно та телебачення. Там він не лише поглибив знання зі сценарної майстерності та режисури, а й познайомився з міжнародним підходом до візуального оповідання. Ця мультикультурна середа остаточно сформувала його як режисера, здатного говорити мовою, зрозумілою глядачеві з обох боків екрана.

В університеті Деак здобув ступінь магістра режисури та два роки працював ад’юнктом. Тривалий час був позаштатним редактором.

Поява ідеї «Mindenki»

Ідея короткометражного фільму «Mindenki» виникла у Криштофа Деака як відповідь на спостереження з його власного дитинства та шкільних років. Історія, яку він хотів розповісти, базується на досвіді маленьких дітей, які зіткнулися з несправедливістю та необхідністю зберігати чесність у складних ситуаціях. Для Деака було важливо показати, як сила дружби та взаємної підтримки допомагає протистояти тиску й несправедливості, навіть якщо супротивник здається сильнішим.

Події в стрічці відбуваються у Будапешті у 1991 році. Жофі переходить у нову школу, де починає дружити з Лізою. Там вона вступає до шкільного хору, однак вчителька Еріка забороняє їй голосно співати, бо не вважає її достатньо талановитою. Хор готується до конкурсу, переможець якого поїде до Швеції. Жофі доводиться підкоритися вимозі вчительки, приховуючи правду. Ліза помічає, що дівчина не співає. Та розповідає, що їй заборонено голосно співати. У дівчат з’являється план: у день конкурсу, коли черга хору, усі діти тихо шепочуть слова пісні. І тільки коли Еріка покидає сцену, усі починають голосно співати.

Сюжет фільму базується на реальній історії, яку Деак почув від свого шведського друга. Перший сценарій було написано у 2012 році. Тоді події відбувалися в англомовній країні. У 2014 році Криштоф переписав сценарій і отримав грант у розмірі 8 млн форинтів від Національного управління медіа і комунікацій. Окрім цього, ще 2 млн форинтів виділили держава, кінокомпанії та кіностудії.

Робота над сценарієм проходила у тісній співпраці з продюсерською командою. Криштоф Деак ретельно опрацьовував діалоги й мотивації персонажів, щоб навіть найменші деталі виглядали природними та правдоподібними. Для головних ролей було проведено ретельний відбір акторів серед школярів Будапешта. Команда шукала дітей, які змогли б щиро передати емоції й атмосферу.

Особливістю фільмування стала робота з дітьми, які вперше брали участь у професійному кінопроєкті. Знімальна група створила дружню й підтримувальну атмосферу на майданчику, щоб діти почувалися комфортно та могли максимально розкритися. Музична частина фільму — виконання хору — стала важливим елементом, що посилює емоційне послання.

На фільмування знадобилося всього шість днів, а монтаж і постпродакшн тривали цілий рік. Восени 2015 року роботу над фільмом було завершено.

Успіх «Mindenki»

Фільм «Mindenki» став першою повністю самостійною роботою Криштофа Деака. У цій стрічці він виступив продюсером, сценаристом і режисером. Фільм отримав приз глядацьких симпатій на Лілльському кінофестивалі європейського кіно, а також головний приз на Токійському фестивалі короткометражних фільмів та Чиказькому дитячому кінофестивалі. Ці нагороди дозволили картині претендувати на премію «Оскар». У 2017 році фільм став переможцем у категорії «Найкращий короткометражний ігровий фільм».

Пізніше в інтерв’ю Криштоф зізнався, що коли справа стосується кіновиробництва, від нього очікують шедевра, який знову отримає «Оскар», тому час від часу йому подобається займатися чимось незвичайним або менш значущим. Так, він знявся в мінісеріалі «Comedy Central», а ще допомагає дружині з постановкою хореографії в ролі техніка. За словами Деака, у нього справді дуже різноманітні інтереси, і він любить займатися чимось просто для задоволення.

Режисер вважає, що, отримавши «Оскар» на самому початку кар’єри, він втратив період, коли міг творити без жодних умов, експериментувати та вчитися у великих майстрів. До речі, на церемонії нагородження, окрім продюсерки Анни Удварді та Жофі Самоші, яка зіграла вчительку, поруч із Криштофом стояла жінка в чорній вечірній сукні. Це його дружина, Ніна Ков. Вона — російська балерина, яка брала участь у зніманні як хореограф. Мати Ніни — викладачка французької та російської мов, а батько — російський скульптор. Дружина Деака народилася в Парижі, має подвійне громадянство. Мати Криштофа не приховує, що вони одразу полюбили невістку, яка є дуже милою дівчиною.

Варто зазначити, що назва фільму «Mindenki» з угорської мови перекладається як «Всі» або «Кожен». В англомовному прокаті стрічка вийшла під назвою «Sing», що означає «Співай».

Особисте життя Криштофа Деака

З майбутньою дружиною Криштоф Деак познайомився у 2006 році в Будапешті. Ніна Ков народилася у Парижі, а виросла в Каннах. Її батько — росіянин, а мати — угорка. Свою зустріч пара вважає доленосною. У 2008 році вони разом переїхали до Берліна, а згодом — до Лондона. Тоді Ніну прийняли до магістратури з хореографії в консерваторії музики й танцю Trinity Laban. Після цього деякий час вони жили у Швейцарії, а з 2017 року знову постійно мешкають у Будапешті, який тримає курс на екологічність.

За словами Ніни, у семирічному віці вона побачила плакат із танцювальною тематикою, який справив на неї сильне враження. Відтоді вона вирішила, що хоче професійно займатися танцями. У чотирнадцять років дівчина усвідомила, що хоче стати хореографом. Два роки вона заочно навчалася на відділенні сучасної літератури в Сорбонні, однак зрештою повернулася до танцювального мистецтва.

Ніна вважає, що Криштоф дійсно розуміє людей — і це одна з його найкращих рис. Він легко знаходить спільну мову майже з кожною людиною, дуже чутливий і намагається бачити в людях лише хороше. Сам Криштоф зізнавався, що заздрить інстинкту та творчості дружини. Він вважає її справжньою мисткинею у їхній родині, а себе — радше інженером і ремісником. Пара переконана, що вони ідеально доповнюють одне одного: Криштоф більш раціональний, а Ніна — інстинктивна. Водночас їх об’єднує багато спільного — наприклад, природна допитливість майже до крайнощів.

Подружжя разом об’їздило півсвіту. Криштоф і Ніна переконані, що їхній зв’язок зміцнює спільна праця. Вони разом виховують доньку.

Які ще роботи є у доробку Криштофа Деака?

У 2019 році на екрани вийшла перша телевізійна драма Деака під назвою «Foglyok», що перекладається як «В’язні». Дія фільму розгортається на початку 1950-х років у Будапешті, у період правління режиму Ракоші. Сюжет заснований на реальних подіях і розповідає про родину, життя якої кардинально змінюється, коли представники влади вдираються в їхній дім. Сім’я опиняється в полоні, і кожен, хто приходить до них у гості, також стає в’язнем. Фільм поєднує елементи абсурдного гумору з напруженою атмосферою того часу. Стрічка здобула десять премій Угорської кіноакадемії, включно з нагородами за найкращий фільм, режисуру, сценарій і акторську гру.

У січні 2022 року відбулася прем’єра першого повнометражного фільму режисера «Az unoka», назва якого перекладається як «Онук». У стрічці зіграли такі легендарні артисти, як Тамаш Йордан, Юдіт Погань, Тері Тордаї, Ільдіко Хаморі, Ласло Бараньї. Головний герой фільму — скромний офісний працівник, який вирішує взяти правосуддя у свої руки після того, як його дівчина стала жертвою жорстокого шахрайства. Картина стала п’ятою за популярністю угорською стрічкою 2022 року. В Угорщині її подивилося близько сорока тисяч глядачів.

У 2022 році Деак отримав Золоту медаль у номінації «Кінорежисер року» на церемонії нагородження, що відбулася в театрі «Bethlen Téri Színház».

Окрім роботи над фільмами, Криштоф Деак активно займається викладанням. Він проводить майстер-класи та лекції для молодих режисерів в Угорщині й за кордоном. Криштоф Деак бере участь у журі кінофестивалів і продовжує працювати над новими сценаріями та проєктами.

Джерела: 

1. https://www.borsonline.hu/celeb/2017/03/negyevesen-mar-olvasott-deak-kristof 
2. https://aranymedaldij.hu/deak-kristof/ 
3. https://index.hu/kultur/2025/01/12/deak-kristof-egykutya-film-eloadas-oscar-dij-rendezo-allami-tamogatas-nfi/  
4. https://kultura.hu/deak-kristof-oscar-dij-mindenki-egykutya-interju/ 
5. https://kepmas.hu/hu/deak-kristof-es-nina-kov-mintha-lebontanad-az-eddigi-eleted-es-egy-teljesen-ujat-kezdenel