Габор Прессер (Presser Gábor) — композитор, піаніст, співак і автор незліченних хітів, без якого неможливо уявити сучасну угорську музику. Лауреат престижних премій Кошута та Еркеля, він став символом одразу кількох епох: від розквіту угорського року 1970-х до золотого віку музичного театру Будапешта. Його пісні знають напам’ять уже кілька поколінь угорців, а створені ним мелодії давно стали частиною культурної пам’яті країни. Далі на budapest-trend.
Засновник легендарного гурту «Locomotiv GT», колишній учасник «Omega», автор культових мюзиклів і театральної музики, Прессер зумів поєднати рок, джаз, академічну традицію та угорську ліричність в унікальний музичний стиль, який зробив його однією з найвпливовіших постатей в історії угорської культури XX–XXI століть.
Дитинство в Будапешті та музика, що звучала за стіною
Габор Прессер народився 27 травня 1948 року в Будапешті в простій єврейській родині. Його батьки торгували птицею на знаменитому ринку на площі Клаузала (Klauzál tér piac). Після школи Габор часто допомагав їм у роботі. Майбутня легенда угорської музики зростала без розкоші, але в атмосфері тепла, любові та міцної родинної єдності. Родина жила в будинку № 46/b на вулиці Доб (Dob utca 46/b) — в одному зі старих кварталів Пешта, де тісно перепліталися долі музикантів, торговців і митців. Саме тут почалася музична історія Прессера.
Грати на фортепіано Габор почав у віці чотирьох років. Його першим наставником став відомий угорський музикант і педагог Імре Антал (Antal Imre), який дуже рано помітив незвичайні здібності дитини й передбачив йому велике майбутнє. Після школи на вулиці Кертеса (Kertész utca) хлопець вступив до Музично-художньої школи імені Бели Бартока (Bartók Béla Zeneművészeti Szakiskola), де серйозно зайнявся класичною музикою. Паралельно він почав підробляти: грав на піаніно в танцювальній школі на вулиці Капаш (Kapás utca), отримуючи 14 форинтів на годину, поки учні розучували танго і вальс. Для підлітка це були не лише перші гроші, а й неоціненний досвід живого контакту з публікою.
Втім, головний музичний вплив прийшов до Прессера зовсім несподівано — буквально із сусідньої квартири. На другому поверсі того ж будинку жив знаменитий композитор і піаніст Реже Шереш (Seress Rezső), автор легендарної пісні «Сумна неділя» (Szomorú vasárnap), яку згодом назвали однією з найсумніших пісень XX століття. Маленький Габор знову і знову підіймався до Шереша, слухав його розповіді, спостерігав, як він грає на піаніно, переглядає ноти та ставить платівки. Щодня з другої до шостої години дня у квартирі звучали нескінченні варіації «Сумної неділі», і ці меланхолійні мелодії буквально проникали крізь стіни у свідомість дитини. Згодом Прессер згадував, що саме тоді почав розуміти, яку емоційну силу може мати музика.
У юності Габора передусім приваблювала класична традиція. Він багато займався, вивчав композицію і фортепіано та навряд чи міг уявити, що за кілька років стане кумиром угорської рок-сцени й виступатиме перед тисячами слухачів. Але музичне життя Будапешта 1960-х років стрімко змінювалося, і доля готувала молодому піаністу зовсім інший шлях — шлях, який зробить його однією з головних постатей угорської попкультури.
«Omega»: перші кроки до великої сцени
Перехід Габора Прессера у світ популярної музики відбувся в момент, коли угорська сцена почала стрімко змінюватися під впливом західного року. Наприкінці 1960-х років він опинився серед молодих музикантів, які шукали нову мову — більш вільну, сучасну й емоційну, ніж академічна традиція. Так Прессер став одним із ключових учасників гурту «Omega», який невдовзі перетворився на символ угорського року.
У колективі Габор проявив себе не лише як клавішник, а і як один із головних авторів. Його музична освіта дозволила гурту вийти за межі простих рок-аранжувань: він привніс складні гармонії, елементи класичної музики та більш продуману структуру пісень. Саме в цей період формувався фірмовий стиль «Omega» — поєднання мелодійності, симфонічного розмаху та рок-енергії.
Пісні, створені за участю Прессера, швидко стали популярними в Угорщині. Серед них особливо виділялася композиція «Дівчина з перлинним волоссям» (Gyöngyhajú lány), яка стала справжнім культурним феноменом і однією з найвідоміших угорських пісень XX століття. Музика «Omega» звучала на радіо, збирала повні зали й поступово виводила угорський рок на міжнародний рівень.
Однак творча атмосфера всередині гурту ставала дедалі напруженішою. Прессер прагнув музичних експериментів і складніших форм, тоді як частина колективу орієнтувалася на більш традиційне рок-звучання. Цей внутрішній конфлікт зрештою призвів до того, що на початку 1970-х років він ухвалив рішення залишити «Omega» і розпочати новий етап своєї кар’єри.
«Locomotiv GT»: довга дорога до свободи та успіху
У 1971 році Прессер разом із барабанником Йожефом Лауксом (Laux József) за власною ініціативою покинув «Omega» і став одним із засновників нової групи — «Locomotiv GT», яка невдовзі перетворилася на одну з найвпливовіших рок-груп Угорщини.
Назва колективу мала символічний зміст: «GT» походило від виразу Gran Turismo — «довга дорога», що відображало амбіції музикантів та їхню готовність до тривалого творчого шляху. Окрім Прессера та Лаукса, до першого складу групи увійшли бас-гітарист Карой Френреїс (Frenreisz Károly) з «Metro» та гітарист Тамаш Барта (Barta Tamás). Важливу роль у творчості колективу також відігравала Анна Адаміс (Adamis Anna) — поетеса і дружина Лаукса, яку нерідко називають п’ятим учасником «LGT» за її внесок у тексти пісень.
З часом склад групи неодноразово змінювався, і до 1977 року сформувався класичний квартет: Габор Прессер, Тамаш Шомло (Somló Tamás), Янош Карачонь (Karácsony János) і Янош Шолті (Solti János). Саме в цьому складі «Locomotiv GT» досягли піку своєї популярності та творчої сили. Цей період став для Прессера одним із найпродуктивніших у його кар’єрі: він виступав як головний композитор, вокаліст і клавішник, формуючи впізнаване звучання гурту.
Паралельно з роботою в гурті Габор дедалі активніше звертався до театрального мистецтва. У 1973 році в театрі «Vígszínház» відбулася прем’єра його першого великого мюзиклу — музичної адаптації твору Тібора Дері (Déry Tibor) «Вигаданий репортаж з американського попфестивалю» (Képzelt riport egy amerikai popfesztiválról). Постановка стала справжньою сенсацією, а пісні з неї — «Valaki mondja meg», «Rock and Roll Party», «A fák is siratják» — перетворилися на вічні хіти угорської сцени.
Успіх мюзиклу відкрив Прессеру шлях у світ театру. Він брав участь у створенні кількох постановок «Vígszínház», а у 1978 році обійняв посаду музичного керівника театру. Відтоді він продовжує співпрацю з цією сценою, проводячи там авторські вечори та музичні програми.
У 1982 році вийшов його перший сольний альбом «Electromantic», який спочатку був задуманий як музика до балету і став експериментом з електронним звучанням. Цей проєкт показав ще одну сторону Прессера — композитора, здатного виходити за межі року та працювати із сучасними музичними технологіями.
Сольна творчість, театр і пізні роки «LGT»
Після початку 1980-х років Габор Прессер дедалі більше виходив за межі роботи лише в групі «Locomotiv GT» і почав активно розвивати сольну та театральну кар’єру.
Однією з найвідоміших його робіт цього періоду стала композиція «La Baletta No. 2», яка отримала несподіване міжнародне визнання: її використовували як музичну заставку в англомовних новинних програмах BBC, а в Угорщині вона стала знайомим супроводом регіональних новин Будапешта.
Паралельно Прессер продовжував працювати з провідними виконавцями Угорщини. З 1970-х років він писав пісні для Шаролти Залатнай (Zalatnay Sarolta), Ференца Дем’єна (Demjén Ferenc), Андраша Керна (Kern András) і Дюли Вікідала (Vikidál Gyula). У 1973–1976 роках він був ключовим автором альбомів Кати Ковач (Kovács Kati), а з кінця 1970-х — постійним співавтором Зорана (Zorán). Пізніше він також писав для Клари Катони (Katona Klári) та Шандора Ревеша (Révész Sándor), формуючи звучання угорської естради протягом десятиліть.
Хоча «Locomotiv GT» перестала випускати студійні альбоми після 1984 року, гурт продовжував активно виступати. Водночас Прессер дедалі глибше занурювався в театр. У 1988 році він представив успішну постановку «Чердак», а вже у 1989 році створив п’єсу «Блюз із вулиці барабанів» для ансамблю «Amadinda». Відтоді їхня співпраця стала регулярною, а новорічні концерти перетворилися на традицію.
1990-ті роки стали часом масштабного переосмислення спадщини «LGT» та сольної творчості музиканта. У 1992 році гурт провів прощальні концерти, які зібрали величезну аудиторію, а записи цих виступів вийшли окремим релізом. У середині десятиліття Прессер випустив альбоми «Csak dalok» (1994) і «Kis történetek» (1996), а також дав серію аншлагових концертів у театрі «Vígszínház».
Попри розпад класичного складу, «LGT» періодично збиралися для спеціальних проєктів. У 1997 році гурт випустив альбом «424 – Mozdonyopera», а також представив документальний фільм про історію колективу. Наприкінці 1990-х і на початку 2000-х років відбулися великі концерти, включно з масштабними виступами на площі Визволення (Felszabadulási tér), фестивалі «Sziget» та на острові Обуда (Óbudai-sziget), де гурт слухали десятки тисяч людей.
У 2000-х роках Прессер продовжив активну творчу діяльність: випустив альбом «Angyalok és emberek» (2000), а потім «Tizenkettő» (2006), у якому представив нові авторські пісні. Навіть через десятиліття на сцені він залишався однією з центральних фігур угорської музики — автором, чиї роботи поєднували попкультуру, театр і спадщину класичної музичної школи.
Сучасний Прессер: живий класик угорської музики
У 2000-х Габор Прессер остаточно закріпив за собою статус живої легенди угорської культури — не лише як музикант, а і як громадський діяч. Наприкінці 2003 року він разом із Юдіт Халаш (Halász Judit) був призначений послом доброї волі ЮНІСЕФ. Їхня місія була пов’язана із захистом прав дітей і просуванням гуманітарних цінностей в Угорщині. Символічна винагорода за цю діяльність становила лише 100 форинтів.
Паралельно Прессер продовжував активно працювати в театрі. На замовлення Будапештського лялькового театру (Budapesti Bábszínház) він створив музичну постановку за казкою Даніеля Варро (Varró Dániel) «Túl a Maszat-hegyen», яка пізніше отримала нову сценічну версію з додатковими піснями. Цей проєкт підтвердив його здатність говорити з дитячою та сімейною аудиторією так само переконливо, як і з рок-публікою.
З середини 2000-х років Прессер став постійним членом журі телешоу талантів «Megasztár», де брав участь у відкритті нових зірок угорської попсцени. У 2008 році з його ініціативи було засновано День угорської пісні, покликаний підкреслити значення національної музичної традиції.
Однією з найяскравіших подій цього періоду став масштабний концерт «1 koncert», що відбувся у 2009 році на арені імені Ласло Паппа (Papp László Sportaréna) в Будапешті. Приводом стало 40-річчя початку рок-кар’єри Габора Прессера. Концерт тривав понад три години, зібрав гостей із різних поколінь угорської музики та став своєрідним підсумком його величезного творчого шляху.
У наступні роки музикант продовжував експериментувати з формами. У 2011 році вийшов незвичайний проєкт «Rutinglitang», створений разом із письменником Лайошем Парті Надємом (Parti Nagy Lajos). Альбом містив десятки нових пісень і став прикладом синтезу поезії та музики.
У 2020-х роках Прессер продовжує випускати нові проєкти, включно з камерними альбомами та онлайн-роботами, а також активно брати участь у культурному житті Угорщини. Його творчість охоплює вже кілька поколінь слухачів — від класичного року до театральної музики та експериментальних форм.
Габор Прессер залишається фігурою, до якої дослухаються не лише музиканти, а й суспільство. Його позиція щодо культурних і суспільних питань регулярно привертає увагу, підтверджуючи, що він — не просто автор хітів, а один із ключових голосів сучасної угорської культурної історії.
Джерела:
- https://www.ujsagmuzeum.hu/presser-gabor1/
- https://starity.hu/sztarok/presser-gabor/eletrajz/
- https://arcanum.blog.hu/2025/05/27/ma_unnepli_szuletesnapjat_presser_gabor
- https://papageno.hu/featured/2023/05/aki-nekunk-irja-a-dalt-presser-gabor-75/
- https://pressergabor.hu/?pagetype=biography&subpage=english
- https://kultura.hu/presser/
