Лайош Бардош — композитор, педагог, диригент, впливова фігура в історії угорської музики 20 століття. Він майстерно керував оркестрами, складав композиції, які приводили в захват слухачів, пише budapest-trend.eu.
Дитинство та юність
Майбутній музикант народився 1 жовтня 1899 року в Будапешті. Його батько був інженером-металургом, а мати Анна домогосподаркою. Своїм першим музичним досвідом хлопчик зобов’язаний матері, яка в 10 років відправила його вчитися грати на скрипці. У 17-річному віці Лайош став учасником камерної трупи.
Після закінчення школи юнак був призваний до армії. Служба видалася нелегкою і щоб демобілізуватися, Бардошу довелося вступити до Будапештського технологічного університету на математичний факультет. Зрозумівши, що це не його, у 1919 році хлопець подає заяву на вступ до Будапештської музичної академії Ференца Ліста за класом альта. Оскільки такого відділення у закладі не було на той момент, його не прийняли. У 1920 році Лайош знову подав документи до цього навчального закладу, тільки цього разу на композиторський факультет. Удача посміхнулася, і його прийняли в клас композиції Альберта Шиклоша. У 1921 році продовжив навчання в Золтана Кодая.
Багатогранна кар’єра
У 1925 році Бардош влаштовується працювати вчителем музики в середній школі й дуже швидко користується авторитетом серед колег. У 1929 році його запросили викладати в Академію музики Ференца Ліста. Там він вів: григоріанський спів, духову музику, диригування. В той самий час Лайош був призначений завідувачем кафедри середньої музичної освіти. У 1949 році сталінський режим заборонив навчання духової музики, тому Лайоша вимушено перевели на факультет музикознавства та теорії музики.
У 1925 році Бардош почав диригувати церковним хором “Cecilia”. Незабаром він здобув міжнародне визнання, виконуючи твори відомих композиторів. Також він керував хором “Palestrina”, який у 1932 році з великим успіхом виконав симфонію “Псалом” Стравінського. У 1941 році ці два хори були об’єднані, і вийшов Будапештський хор, який став музичною сенсацією в країні.
Паралельно Бардош керував хором і оркестром знаменитої коронаційної церкви на “Mátyás Templom”. Щонеділі тут виконували меси Бетховена, Ліста, Гайнда і Шуберта.
Внесок у розвиток і популяризацію музики
Всю свою кар’єру Бардош присвятив вокальній музиці. У 1931 році разом з однокурсником Юліусом Кертешем він заснував видавництво “Magyar Kórus”. Щомісячний журнал пропонував керівникам хору та канторам свіжі нотні додатки. Через кілька років друзі запустили другий журнал “Enekszó”, метою якого була популяризація музичної освіти в школі. Таким чином, ці провідні видання зачіпали всі аспекти світу угорської музики до 1950 року, коли комуністичний режим конфіскував і закрив видавництво.
Дуже велику роль Бардош відіграв в організації руху “Singing Youth”. Його мета полягала в прищепленні школярам любові до музики. 8 шкіл взяли участь у першому концерті у 1934 році, який включав виступ об’єднаного хору. Незабаром до цього руху приєдналися різні хори з інших міст і навіть з-за кордону.
Бардош зробив величезний внесок у розвиток Угорської національної хорової асоціації, Угорського національного товариства Святої Цецилії та гуртка Бели Бартока. З 1950 року до 1957 року він підтримував їхню діяльність із власних коштів.
Займатися музикознавчими дослідженнями він почав за наполяганням Золтана Кодая, який визнав силу, чітке розуміння і систематизацію у творчості Бардоша. Він ввів у технічну літературу нову термінологію та визначення. Серед його популярних книжок можна назвати такі:
- “Franz Liszt, Musician of the Future”.
- “Writings on Folk Music”.
- “Folk Music and the Melodies of Bartók”.
- “Modal Harmonies”.
- “On Natural Scales”.
- “30 Essays”.
Твори Бардоша були тісно пов’язані з викладанням музики й керівництвом хором. Він приділяв особливу увагу відносній простоті виконання якісних творів, враховуючи думку співаків і роблячи кожну вокальну партію приємною для виконання. З-під його пера вийшло близько 800 творів.
Крім своєї музичної кар’єри, він був хорошим сім’янином. Разом з коханою дружиною виховував 11 дітей. На момент смерті Лайоша 18 листопада 1986 року у нього було 47 онуків.
