Дьордь Лігеті — талановитий музикант, лауреат премії Кошута. Один із найвпливовіших композиторів другої половини 20 століття, творчість якого була безперервно пов’язана з Будапештом. Лігеті зробив великий внесок у розвиток сучасної угорської музики, за що здобув визнання і повагу в усьому світі. Детальніше про це поговоримо тут budapest-trend.eu.
У пошуках себе
Народився майбутній композитор 28 травня 1923 року в Румунії в єврейській родині. Закінчивши школу, юнак вступив до Музичної консерваторії в Клуж-Напоці, а потім до Будапештської академії музики. Там його наставниками були відомі особистості — Ференц Фаркаш, Лайош Бардош та інші. Завершивши навчання, Лігеті залишився в Будапешті й зайнявся дослідженнями народної музики. Важливо зазначити, що ще в студентські роки він зібрав понад 100 угорських народних пісень.
У 1950 році Дьордь почав викладати композицію і контрапункт у Будапештській академії музики. У 1956 році після закінчення революції він працював позаштатним співробітником на Кельнському радіо. Там відбулося доленосне знайомство з Карлхайнцем Штокхаузеном, який у майбутньому справив дуже великий вплив на творчість Лігеті.
У 1959 році Дьордь переїхав до Відня. У 1967 році отримав австрійське громадянство. Протягом усієї своєї кар’єри він був активним учасником літніх майстер-класів у Дармштадті та почесним лектором у Стокгольмській консерваторії. У 1973 році композитор оселився в Гамбурзі, де обійняв посаду викладача композиції в місцевому музичному коледжі. Серед його студентів Джеймс Хорнер — лауреат премій “Оскар” і “Золотий глобус”.
Музична кар’єра
У 1958 році Лігеті під впливом Штокхаузена написав свою першу електронну композицію “Artikulation”, яка незабаром разом із твором для оркестру “Atmosphères”, принесли йому миттєве визнання на західноєвропейській сцені.
Попри великий успіх Лігеті розчарувався в електронній музиці, і в центрі його уваги знову опинилася інструментальна. Найбільш впізнавана риса його композицій — чутливість до гумору й абсурду, яка проявляється в “Poème symphonique”. У ній одночасно цокають сотні метрономів, кожен з яких налаштований на різних темпах.
Другою характеристикою музики Лігеті є “meccanico” руху, тобто музика механічна і точна за звучанням. У результаті експериментів з електронною музикою, композитор припинив використовувати концепцію написання мелодій з акордів та зібраних окремих звуків. Замість цього він зосередився на переміщенні податливої звукової маси. Для опису цього явища Лігеті ввів поняття мікрополіфонії.
У 1978 році композитор написав свою єдину оперу “Le grand macabre”, що стала всесвітньо відомою. Її прем’єра відбулася у Стокгольмі. Твір написаний за мотивами картини Ієроніма Босха, отримав безліч схвальних відгуків, окрім цього, його презентували кілька разів великі оперні театри з усього світу.
З 1970 року композитор все частіше відвідував Будапешт і весь свій час присвячував дослідженням народної музики. Це надихнуло його на написання нових шедеврів. Таким чином, у 1978 році світ побачив — “Hungarian Rock” і “Passacaglia”, у яких композитор продемонстрував угорське звучання за допомогою сучасних інструментів.
На початку 2000-х років творчість Дьєрдя Лігеті була відзначена кількома престижними нагородами. Він став володарем премії Гравемайера за фортепіанні етюди, премії Сібеліуса і художників у Кіото. А також його внесли до списку почесних громадян Будапешта. У 2002 році композитор був змушений зробити перерву у творчості через проблеми зі здоров’ям.
12 червня 2006 року у віці 83 роки Дьордь Лігеті пішов із життя, залишивши за собою унікальні композиції, які мають популярність серед сучасників. Щоб увічнити пам’ять про великого музиканта, у Будапешті назвали на честь нього вулицю.
