Створення Театру комедії стало важливим етапом в історії розвитку театрального мистецтва в Будапешті. Народженню цього закладу передували бюрократичні перепони, інтриги конкурентів та палкі мрії його творців. Більше на budapest-trend.eu.
Вперед до мрії
Група ентузіастів звернулася у 1890 році до генерального зібрання Будапешту з проханням надати їм допомогу у створенні нового театру. Йожеф Фекете разом з колегами розробив особливу стратегію. Вони розуміли, що новий столичний театр буде конкурентом Національного та Народного театрів. Ентузіасти підкреслили у своєму плані, що програма їх закладу буде складатися виключно з комедій та фарсів. Отже, кожен театр займав би свою власну нішу, як і раніше. Крім того, прохачі зазначили: молодий театр може зіграти важливу, навіть вирішальну роль у перетворенні угорської столиці на одне з найвідоміших культурних міст у світі. Важливим рішенням також було орієнтоване розташування майбутнього театру біля двох німецькомовних районів — Ліпотвароша та Терезвароша. Ці заходи мали б служити подальшій мадяризації населення.
Столичні посадовці відкрито їм не відмовили. Але невдовзі виказали недовіру щодо фінансової користі від цього заходу. Крім того, члени зібрання сумнівалися щодо художньої доцільності театру.
Бюрократи ще довго вставляли палки в колеса, але Театр комедії таки відкрився у 1896 році. Але жодної субсидії від держави він не отримав. Проте допомогла меценатська підтримка.
Конкуренти та інші перепони
Тут йдеться навіть не про інші театри. Конкуренцію Театру комедії складали численні кабаре в центрі Терезвароша, такі як «Орфеум» та «Сенгерей». Це було дуже помітною тенденцією. Люди бажали поїсти, добряче випити та подивитися на гарних танцівниць кабаре.
Згодом націоналістичні політичні кола Будапешту знайшли прояви космополітизму у фарсах театру. Оскільки театр фінансувався виключно бізнесом, а не державою, то на будь-які випади політичної та культурної політики керівництво закладу робило лаконічне та рішуче туше. Факт реалізації цього проєкту довів, що вітчизняний бізнес має довіру до нового театрального проєкту. Також це свідчило про підйом у суспільстві власної громадянської позиції.
Як жив театр потім
Ким же були ті люди, які стали батьками Театру комедії? Габор Фалуді спочатку торгував дошками. А ще він купував білети за пів ціни в Оперний театр, а потім продавав їх значно дорожче. Іншими словами, спекулянт. Ференц Сечі мав заможного тестя та мріяв стати драматургом. Антал Вараді був відомим письменником та викладав в Театральній академії. Іштвана Грофа Кеглевича знали як інтенданта держаних театрів.
Купити землю та розпочати будівництво Театру комедії допомогли три банки, а саме їх керівники — Кальман Селл, Лео Ланчі та Шандор Дойч Хатвані. Представник угорського аристократичного кола Андраші Тівадар забезпечив утримання театру по майже королівським стандартам. Історія будівництва Театру комедії є важливим етапом перетворення Будапешту в те саме омріяне «світове культурне місто».
Цей театр, як і решта угорських закладів культури, був націоналізований у 1949 році. До того він був приватною установою. Нова хвиля змін сколихнула його у 1951 році й він отримав нову назву. Відтоді він називався Театром Народної Армії. Гучно, лаконічно, безглуздо. У кращих традиціях комуністичного режиму. Оригінальна назва з’явилася лише у 1960 році. Саме тоді Театр комедії набув статусу осередку сучасного драматичного мистецтва в Угорщині.
У 2000-х роках Будапештський Театр комедії є одним з найулюбленіших театрів столиці. На початку «нульових» заклад відвідували щороку близько 350 тисяч глядачів.
