На початку XX століття театр в Будапешті процвітав. Він був окремим видом мистецтва, галуззю. Світ невпинно змінювався, люди відкривали для себе нові широко доступні культурні розваги. Більше на budapest-trend.eu.
Архівні записи
Альманах угорського театрального мистецтва за 1913 рік свідчить про наявність та кількість старовинних театральних споруд в Будапешті та за його межами. Вони були призначені для проведення постійних та випадкових вистав. За межами столиці кількість таких споруд складала сімдесят одиниць. Побудовані вони були загалом після 1870 року. В альманасі також описувалася вартість квитків на вистави, місткість таких театрів, хто надавав субсидії акторським трупам тощо.
Мобілізація та театр
Коли прийшла Перша світова війна, акторів та театральних працівників також почали мобілізувати на фронт. Забирали також учасників військових концертів, які часто супроводжували музичні спектаклі. Тому у 1918 році театральний сезон почався не так, як це було в мирний час. Проте це було не єдине, що не давало режисерам та драматургам спокійно спати. Назріло питання: чи доречно взагалі проводити розважальні заходи, коли війна на дворі? Чи варто займатися театральними постановами, коли люди тримаються за останню копійку? Окрім мобілізації акторів також турбувало питання: чи втримаються театри на плаву?
Однак театральний сезон таки розпочався, навіть увірвався в життя будапештців. Це був справжній театральний бум в столиці. Розпочалися часи творчих експериментів. Серед окремих театральних спроб мала популярність серія, що мала назви «Театр», «Театр письменників», пізніше — «Театр письменницьких вистав», який також називали «Експериментальним театром письменників в Непсаві». Попри страхи та похмурі прогнози, війна не зламала культурний осередок в Будапешті та за його межами.
Театральна газета
Важливу роль у розвитку та популяризації театрального мистецтва в житті угорців зіграла й спеціалізована преса. Популярний театральний будапештський щотижневик Színházi Élet виходив з 1912 по 1938 роки. Це було ілюстроване літературне видання. Його головний редактор був впевнений в тому, що Színházi Élet має інформувати та надавати естетичну насолоду своїм читачам. Це не була жовта преса зі своїми традиційними світськими скандалами та плітками. Тільки театр, тільки мистецтво. Жодної критики та негативу. Видання ніколи не політизувало свої матеріали. Ніхто не корчів з себе моралізатора. Отже, за 26 років існування Színházi Élet вона не отримала жодного судового позову.
Перед тим, як з’явилася Színházi Élet в Будапешті успішно працювали вже шість театральних газет. Ідеологи нової газети розуміли, що без сторонньої підтримки комерційного успіху не буде. Їм був необхідний меценат, який незабаром знайшовся.
Навколо Színházi Élet іноді виникали хвилювання, адже було багато заздрісників. Színházi Élet починався як театральний, літературний, художній щотижневик. Її авторам завжди було, про що писати. Певний час газета виходила під назвою «Театральне життя та кіно». Отже, поступово Színházi Élet розширила діапазон своїх тем.
Театральна вулиця
Театральна діяльність не припинилася і після Першої світової. Після Другої світової більшість театрів було націоналізовано. Комуністичний режим диктував свої правила, але культурне життя в Будапешті тривало.
В угорській столиці є старенька вулиця Nagymező. Містяни за звичкою називають її просто — театральна вулиця. Ще вона має назву «пештського Бродвею». Саме тут знаходяться будапештські театри та театральні установи, які щороку збирають аншлаги. Якщо ви захочете відчути атмосферу культурного Будапешту, то знайдіть на гугл-карті Nagymező utca. А потім — мерщій на цікаві вистави до відомих столичних театрів!
