Ім’я Гаррі Гудіні відоме практично кожному. Легендарні втечі фокусника з кайданів та замкнених камер увійшли в історію як символ майстерності та сміливості. Однак мало хто здогадується, що цей великий ілюзіоніст та актор народився не в Америці, а в Будапешті, у родині єврейських емігрантів. Його шлях був сповнений труднощів, творчості та безстрашності. А ще він назавжди змінив світ магії. Далі на budapest-trend.
Початок шляху
Гаррі Гудіні, уроджений Ерік Вайс, народився 24 березня 1874 року в Будапешті в багатодітній сім’ї. Його батько, Маєр Самуель Вайс, був рабином і юрисконсультом, який переважно спілкувався їдишем. При цьому в родині також розмовляли німецькою та угорською мовами. Мати, Сесілія Штайнер, була домогосподаркою. У Еріка Вайса було шестеро братів та сестер.
Коли майбутньому ілюзіоністу було лише чотири роки, родина переїхала до Америки. Спочатку емігранти оселилися в містечку Епплтон штату Вісконсин, де Самуель Вайс став рабином реформістської синагоги Zion Reform Jewish Congregation. Через кілька років сім’я переїхала до Нью-Йорка.
Ерік Вайс завжди був дуже активним. У Нью-Йорку він заробляв, продаючи газети та чистячи взуття на вулиці. У віці дев’яти років він дебютував на сцені вуличного театру, а у дванадцять навіть утік із дому, приєднавшись до мандрівного цирку. Через деякий час Ерік повернувся додому, щоб допомагати батькам.
З юних років майбутній ілюзіоніст займався спортом. Він бігав, плавав та боксував. Ці навички зробили його неймовірно витривалим, що пізніше він успішно використовував у своїх знаменитих трюках. Кар’єру фокусника Вайс почав у сімнадцять років, демонструючи карткові фокуси, а згодом поступово пробував складніші трюки з втечами. Смерть батька спонукала Еріка повністю присвятити себе мистецтву магії.
Сценічний псевдонім Гудіні юний ілюзіоніст взяв, надихнувшись французьким фокусником Жаном-Еженом Робером-Уденом. Проте пізніше Гаррі розчарувався у своєму кумирі й у 1908 році навіть присвятив цілу книгу розвінчанню міфу про нього. У той самий період, виступаючи в мандрівних цирках, Ерік познайомився з Вільгельміною Ранер, яка стала його дружиною та асистенткою на сцені під псевдонімом Бесс Гудіні.
Злет до слави
У 1899 році Гаррі Гудіні познайомився з імпресаріо Мартіном Беком, який запропонував йому зосередитися на фокусах, пов’язаних із втечами. Незабаром вони підписали контракт, а у 1900 році Бек взяв його в турне Європою. Втеча зі Скотленд-Ярду принесла Гудіні шестимісячний контракт і щотижневу зарплату у розмірі триста фунтів стерлінгів. Публіка після цього прозвала його «королем наручників».
Під час гастролей Європою Гудіні демонстрував свої вміння на замках, наручниках та у в’язницях. Перед виступами його не лише обшукували, а й навіть роздягали догола. Проте ілюзіоніст щоразу знаходив спосіб звільнитися. У 1904 році він повернувся до Нью-Йорка. До того часу Гаррі уже був заможною людиною і невдовзі придбав будинок за двадцять п’ять тисяч доларів.
Гудіні також здобув величезну популярність в Америці. У 1908 році, після появи наслідувачів, він зосередився на втечах із замкнених просторів, а не лише з ланцюгів та смиренних сорочок. Першим його знаменитим номером стала втеча з гігантського глечика, наповненого водою й герметично запечатаного. Пізніше він звільнявся з гробів, комірок, кабінок, закопаних у землю, і навіть зі шлунка викинутого на берег кита.
Гудіні міг затримувати дихання до чотирьох хвилин, але часто перебував на межі життя і смерті, втрачаючи свідомість після номера. Більшість трюків він вигадував самостійно і дозволяв розкривати їх лише чотирьом довіреним помічникам.
Глядачі масово приходили на шоу угорця, що зробило його найвисокооплачуванішим ілюзіоністом. Проте Гудіні не обмежувався лише сценою. Він писав книги, багато літав, знімався у фільмах (його перший фільм «Жорстока гра», який вважався загубленим, було знайдено лише у 2015 році) і активно займався організацією магічної спільноти. З 1917 року ілюзіоніст був президентом Американського товариства фокусників, а у 1923 році очолив старішу американську компанію «Martinka and Co.», яка займалася фокусами.
Що з походженням Гудіні?
На закордонних сайтах можна зустріти інформацію про те, що Гаррі Гудіні — американський ілюзіоніст. Водночас багато джерел вказують на те, що фокусник народився в Будапешті. Газети початку XX століття завжди підкреслювали, що він угорського походження, описуючи його як «впевненого в собі молодого угорського фокусника з чарівною посмішкою». Гудіні деякий час намагався приховати своє походження, проте його видавав сильний акцент.
Вперше фокусник заявив, що народився у США, у 1907 році за порадою свого менеджера. Так Гудіні намагався зміцнити свій американський імідж. Проте пізніше він із гордістю розповідав про свої угорські корені. У 1910 році в інтерв’ю газеті «The Daily Telegraph» у Сіднеї фокусник сказав: «Ви подумаєте, що я надто гордий, щоб говорити про такі речі, але я угорець, а угорці, перш за все, горді».
Після еміграції сім’ї до США Гудіні неодноразово відвідував рідний Будапешт. У травні 1901 року, після виступу в Німеччині, він разом із матір’ю поїхав до Угорщини до родичів та знайомих. Для візиту він орендував ресторан готелю «Королівський», де влаштував пишний захід. Мати знаменитого фокусника була одягнена в сукню, пошиту спеціально для королеви Вікторії. Кажуть, це був подарунок від сина. Сам Гудіні у своєму щоденнику описав цей день як «найщасливіший день у моєму житті».
Кажуть, менеджери справді радили йому приховати походження, щоб пристосуватися до американської публіки. Проте Ерік Вайс незабаром зрозумів, що не хоче цього робити. Він не приховував, що пишається своїм угорським походженням.
Заклятий ворог спіритуалістів
Гаррі Гудіні був не лише майстром втеч і ілюзій, а і яскравим противником спіритуалістів. Фокусник був дуже близький зі своєю матір’ю, тому її смерть у 1913 році стала для нього величезним ударом. Ілюзіоніст намагався зв’язатися з нею через спіритуалістів. Ці спроби виявилися марними, проте відкрили йому очі на обман та експлуатацію горя довірливих людей, яким користувалися багато медіумів задля власної вигоди.
Гудіні активно боровся з шахрайством у сфері спіритуалізму. Він пропонував грошові призи медіумам, які могли б довести наявність надприродних здібностей, але грошей так ніхто й не отримав. Для викриття шарлатанів він відвідував сеанси переодягненим, у супроводі репортера та поліціянта. Так він розкрив кількох відомих медіумів.
Крім того, Гудіні писав книги, у яких виступав проти спіритуалістів. Подейкують, що жорстка позиція ілюзіоніста з цього питання навіть спричинила розрив дружби із сером Артуром Конан Дойлем. Письменник був переконаний, що Гудіні використовував власні паранормальні здібності й розкривав інших медіумів лише для того, щоб зміцнити свій авторитет.
Як Гудіні шукав слави у Голлівуді?
Легендарний ілюзіоніст та майстер втеч Гаррі Гудіні був не лише зіркою сцени, а й піонером раннього кінематографа. Бачачи в кіно нові можливості для демонстрації трюків, він прагнув зафіксувати магію своїх виступів та донести її до мільйонів глядачів. Наприкінці 1910-х та на початку 1920-х років Гудіні активно знімався в німому кіно, виступаючи не лише актором, а й продюсером, а іноді й режисером.
Кінодебют ілюзіоніста відбувся у 1918 році, коли він зіграв у 15-серійному фільмі «The Master Mystery». У цьому серіалі Гудіні виконав роль агента Квентіна Локка, який боровся зі злочинною групою під керівництвом зловісного робота Автоматона. Захопливі трюки та екзотична зброя додавали картині драматизму й видовищності, підкреслюючи майстерність ілюзіоніста.
У наступні роки Гудіні продовжував підкорювати екран. У 1919 році вийшов його перший повнометражний фільм «Похмура гра», за яким з’явилася картина «Острів страху» (1920), де він виступив не лише як актор, а і як каскадер. У 1922 році Гудіні заснував власну продюсерську компанію та зняв фільм «Людина з потойбіччя», повністю втіливши у ньому своє бачення. Останньою роботою артиста стала картина «Холдейн із Секретної служби» (1923), де він одночасно виступив режисером, продюсером і виконавцем головної ролі.
Для Гудіні Голлівуд став не просто новою сценою, а способом увічнити своє мистецтво. Попри технічні обмеження німого кіно, йому вдалося перенести на екран напруження та драматизм своїх трюків, закріпивши за собою статус ікони не лише сцени, а й кінематографа.
Особисте життя Гудіні: за лаштунками магії
За образом відважного ілюзіоніста та майстра втеч ховався чоловік із чутливою душею та глибокою прив’язаністю до родини. Гаррі Гудіні був відданий своїй дружині Бесс, з якою його поєднувала не лише любов, а й спільна пристрасть до магії. Дружина стала його асистенткою на сцені й опанувала мистецтво відмикання замків і складних трюків. Стосунки пари відзначалися щирістю та взаємною підтримкою.
У Гудіні та Бесс не було дітей, хоча вони дуже про них мріяли. Історики припускають, що причиною бездітності пари стало крихке здоров’я дружини. Не маючи змоги стати батьками, Гаррі та Бесс спрямували свою любов на тварин, які стали для них справжньою родиною. У їхньому домі жили собаки, карликовий кролик, черепаха, а також пернаті улюбленці — папуга, канюк і канарейка. Тварини вносили в повсякденне життя подружжя радість і тепло.
У 1920-х роках газети писали, що зарплата Гудіні була майже вдвічі більшою за зарплату американського президента. Величезні суми ілюзіоніст витрачав на картини та книги. Крім того, він надсилав чеки літнім людям, дарував біднякам золоті монети, давав благодійні концерти в лікарнях, дитячих будинках та в’язницях.
Смерть прославленого ілюзіоніста
Життя Гаррі Гудіні обірвалося раптово, коли він готував нове сенсаційне шоу. Знаменитий ілюзіоніст помер у лікарні Детройта на Хелловін, 31 жовтня 1926 року. Офіційною причиною смерті назвали перитоніт, викликаний перфорацією апендикса.
Існує кілька версій його загибелі. За однією з них, 22 жовтня фокусника відвідали в його гримерці в Монреалі двоє учнів. Коли Гудіні похвалився, що може витримати будь-який удар, один із них без попередження двічі вдарив його у живіт. Фокусник не був готовий до такого підступу і змушений був продовжити виступ, попри сильний біль. До моменту госпіталізації стан Гудіні був критичним, і лікарі не змогли допомогти.
Деякі історики також припускають, що до смерті ілюзіоніста могли бути причетні спіритуалісти, яких він неодноразово викривав та яким погрожував.
Тіло Гудіні привезли додому в труні, призначеній для його нового шоу, і поховали без розтину. Ідея ексгумації виникла лише у 2007 році, але так і не була реалізована.
Пам’ять про Гудіні
Пам’ять про Гудіні живе навіть через століття після його смерті. У 1975 році він був посмертно нагороджений зіркою на Голлівудській алеї слави. Його образ згадується в романах, фільмах та телесеріалах. У картині «Гудіні» (1953) його зіграв Тоні Кертіс, а в американському телесеріалі 2014 року — Едріан Броуді, теж угорського походження. У 2023 році пісню під назвою «Houdini» виконала відома британська співачка Дуа Ліпа.
Спадщину Гаррі Гудіні дбайливо зберігає у своєму магічному центрі в Лас-Вегасі Девід Копперфілд. У червні 2016 року, до дев’яностої річниці смерті ілюзіоніста, за ініціативою артиста Девіда Мерліні, у Будапешті було відкрито Дім Гудіні — магічний музей і центр для зустрічей фокусників, який вважається найпопулярнішим місцем серед любителів магії.
Джерела:
