Ілдіко Бансагі – відома угорська актриса театру та кіно, яка народилася в Будапешті. Свою кар’єру акторка розпочинала в театрі, а згодом стала зіркою кінематографу. Неповторна врода, проникливі світлі очі, талант та наснага до праці – саме такою завжди пам’ятатимуть Ілдіко Бансагі колеги та шанувальники.
Уродженка Будапешта за свою кар’єру була відзначена численними нагородами, зокрема, отримала звання «Артист нації», стала лауреаткою премії імені Кошута та премії Марі Ясаї в галузі театрального мистецтва. Про життєвий та творчий шлях Ілдіко Бансагі читайте далі на сайті budapest-trend.eu.
Плід неймовірного кохання
Майбутня акторка театру та кіно Ілдіко Бансагі народилася 19 жовтня 1947 року у місті Будапешт. Ілдіко була плодом палкого кохання своїх батьків – Кароя Бансагі та Наталії Лерасової.
От лише обставини знайомства цих двох були не надто щасливі. Батько актриси був матросом. Під час Другої світової війни він потрапив у радянський полон. У таборі для військовополонених чоловік познайомився зі своєю майбутньою дружиною Наталією Лерасовою. Жінка працювала медичною сестрою.
Закохані таємно зустрічалися, наражаючи себе на небезпеку бути покараними. А ще їхньому коханню неабияк допоміг кіт. Так-так, кіт. Карой та Наталія обмінювалися записками, прив’язуючи їх до хвоста пухнастого.
Наприкінці війни, коли табір для військовополонених ліквідовували, Карой встиг лишити Наталії записку, де була вказана адреса його дому у Будапешті.
Після війни Наталія, не вагаючись, вирішила добратися до Будапешту, аби воз’єднатися з чоловіком, який запав у її серце. Це була важка дорога: залізницею від станції до станції, велосипедом, пішки. Виснажена, але все ж дійшла.
Двері жінці відкрили батьки Кароя. Наталія представилася нареченою їх сина. Батьки Кароя сказали, що він ще не повернувся з фронту, тому запропонували нареченій сина чекати на нього у них вдома.
Через декілька днів Карой таки добрався до батьківського дому. Теж був виснажений – війною, полоном, дорогою. Коли зайшов у свою кімнату, то навіть не помітив там Наталії. Лише коли вона промовила: «Карой, я тут», змучений чоловік підійшов та обійняв свою кохану.
Через деякий час у пари народилася донька Ілдіко. Після війни її батько працював моряком, а матір стала вчителькою російської мови.
Хоч це і дуже прикро, але навіть найбільш неймовірні історії кохання завершуються. Так сталося і у родині Ілдіко, адже одного дня її батьки розлучилися.
Початок кар’єри у театрі
У юності Ілдіко зацікавилася медициною і розмірковувала над тим, аби опанувати фах матері. Проте згодом вчасно зрозуміла, що хоче стати актрисою. Спочатку боялася розповісти про свій намір матері, оскільки думала, що та почне її відмовляти. Однак несподівано матір підтримала Ілдіко. Як виявилося, Наталія Лерасова сама колись мріяла стати актрисою та батьки не дозволили їй стати на цей шлях.
Тож після завершення навчання у середній школі Ілдіко одразу почала працювати у студії Національного театру. Її робота тривала тут два роки – з 1966 по 1968 рік. Після першого театрального досвіду майбутня зірка сцени пішла вчитися в Університет театру і кіно. У даному навчальному закладі Бансагі відвідувала клас актриси Жужи Саймон.
Після завершення навчання у 1972 році жінка перебралася до Дебрецена, де підписала контракт з театром Чоконай – найбільшим і найстарішим театром цього міста. Однак незабаром акторка повернулася до рідного Будапешта та влаштувалася працювати в театр Йожефа Аттіли. Тут вона виступала на сцені до 1976 року.
З 1976 по 1987 рік акторка грала в Будапештському театрі комедії, а потім знову стала частиною театру Йожефа Аттіли. У 1990-1993 роках Ілдіко грала ролі в Національному театрі, де колись розпочався її шлях, як актриси.
Загалом, за роки своєї кар’єри на театральній сцені Бансагі співпрацювала з багатьма театрами. Крім згаданих, це були: театр «Талія», Новий театр, театр Szigliget, що у місті Сольнок, театр Петефі у місті Веспрем та інші.
Завдяки своєму таланту та яскравій жіночій чарівності Ілдіко Бансагі грала і у комедійних п’єсах, і в драматичних.
У 2014 році акторка стала постійним членом Угорської академії мистецтв.
Сценічні ролі в кіно
Ілдіко Бансагі також залишила помітний слід в угорському кінематографі. Здається неможливим перерахувати всі її ролі у художніх фільмах та серіалах. Проте деякі з них запам’яталися мільйонам глядачів. Зокрема, угорці добре пам’ятають Бансагі в головній ролі фільму «Довіра» (1980), режисера Іштвана Сабо. Ця стрічка свого часу була номінована на премію «Оскар».
Після цього фільму Іштван Сабо запросив Ілдіку Бансагі зіграти у ще одній його роботі – стрічці під назвою «Мефісто». Акторка зіграла у фільмі одну з головних ролей. До речі, у 1982 році ця робота отримала «Оскар» у номінації найкращий фільм іноземною мовою.
Ще одна співпраця між Іштваном Сабо та Ілдікою Бансагі відбулася у 1991 році, коли акторка зіграла у фільмі «Мила Емма, дорогий Бобе».
Бансагі також запам’яталася ролями у циклі кінодрам режисерки Марти Месарош «Щоденник для моїх дітей» (1982), «Щоденник для моїх коханих» (1987), «Щоденник для моїх тата і мами» (1990).
Акторка також активно знімалася у різноманітних телесеріалах. І хоч це не завжди були головні ролі, проте Бансагі вміла врізатися в пам’ять яскравими епізодичними появами у кадрі.
В одному зі своїх інтерв’ю знаменитість, пригадуючи, як у юності хотіла стати медиком, розповідала, що актор – це теж лікар. За її словами, він виставою або фільмом лікує серце та душу глядача.
Крім цього, актриса займалася дубляжем та озвучкою фільмів. Угорською мовою вона озвучувала персонажів іноземних фільмів. Зокрема, угорці добре знають, що найчастіше відому голлівудську акторку Меріл Стріп озвучує саме Бансагі.
За роки своєї діяльності Ілдіко Бансагі отримала чимало престижних нагород. Зокрема, у 1981 році вона стала лауреаткою премії Марі Ясаї в галузі театрального мистецтва. У 1996 році жінка стала лауреаткою премії імені Кошута – це престижна державна нагорода, яка вручається за високі досягнення у сфері культури. У 2010 році Бансагі отримала акторську премію Антала Паґера.
Це, звісно, далеко не весь перелік нагород, які отримала за свою кар’єру відома уродженка Будапешта.
Особисте життя
За своє життя Ілдіко Бансагі двічі виходила заміж. Її першим чоловіком був режисер, сценарист та актор Андраш Єлеш. У пари не було дітей. Після розлучення з Андрашом Єлешем зірка кіно вийшла заміж за актора Шандора Гашпара, від якого народила двох дітей. Син Бансагі та Шандора – Герґей Шандор став музикантом, а донька пари – Ката Гашпар (на фото вище) вирішила піти стежкою батьків і стати акторкою.
У 2003 році Бансагі та Шандор розлучилися. Відтоді Ілдіко більше не вступала в шлюб. Жінка розповідала, що її зовсім не лякає самотність.
До речі, акторка залишалася активною і в поважні роки. Вона продовжувала грати ролі в кіно, навіть коли їй було за 70. Однак зізнавалася, що в такому віці вибір ролей значно обмежений, аніж у молодості на піку сил та розквіту. Та, здавалось, Ілдіко на це не надто зважала і продовжувала вкладати сили в кожного свого персонажа. А ще вона мріяла прожити до 100 років.
Ось такою була талановита та яскрава Ілдіко Бансагі, яку подарував світу Будапешт.
