Марі Ясаї: від сільської пестунки з Ассару до королеви Національного театру Будапешта

Марі Ясаї — одна з найяскравіших постатей угорського театру, чиє ім’я стало символом сценічної майстерності та глибокої емоційної виразності. Протягом десятиліть вона створювала образи, що назавжди підкорювали глядачів. Кожна роль цієї угорської акторки була водночас точним дослідженням людської душі й сміливим художнім висловлюванням, а її присутність на сцені перетворювала виставу на подію. Далі на budapest-trend. 

Марі Ясаї з 1901 року є почесною членкинею Національного театру (Nemzeti Színház), вона зіграла понад 300 ролей, а також займалася перекладами, зокрема переклала знамениту п’єсу Генріка Ібсена «Джон Габріель Боркман». Ім’я акторки носить театр у Татабаньі та численні громадські місця в Будапешті, а також одна з головних національних театральних нагород — премія імені Марі Ясаї.

Дитинство в провінції: шлях з Ассару

Марі Ясаї народилася 24 лютого 1850 року не в Будапешті, а в маленькому селі Ассар (Ászár) на заході Угорщини. Однак майже все її довге життя, творчість і безсмертна слава були тісно пов’язані саме з угорською столицею. Марі народилася в простій родині теслі Йожефа Кріппеля (Krippel József), який походив із німецьких (швабських) ремісників, і Джуліанни Кезі (Kézy Julianna) — жінки сильного характеру й рідкісної краси. Батько працював головним майстром у великому маєтку князів Естерхазі, а мати виховувала п’ятьох дітей. Спочатку родина жила у відносному достатку. Батько займався теслярством і землеробством. Однак після переїзду до Дьйора (Győr) у надії дати дітям кращу освіту життя несподівано погіршилося.

У п’ять років Марі залишилася без матері. Джуліанна Кезі померла у віці 30 років. Це стало для майбутньої акторки тяжким ударом. Дівчинку тимчасово відправили до родичів у Паннонхалму (Pannonhalma). Через рік її повернули до Дьйора до батька, який невдовзі знову одружився. Мачуха привела додому своїх дітей. Злидні в збільшеній родині посилилися. Марі росла в атмосфері постійних матеріальних труднощів, суворої дисципліни й частих покарань. Батько нерідко бив майбутню зірку мокрою мотузкою.

Початкову освіту Марі здобула в школі при монастирі урсулінок у Дьйорі. Саме там дівчинка вперше відчула захоплення публічними виступами. Одного разу вона прочитала вірші перед єпископом, і той високо оцінив її виразність і природний талант.

В одинадцять років доля завдала Марі нового удару. Дівчинку віддали працювати в трактир, а невдовзі відправили до Відня як пестунку — молоду доглядальницю й служницю для дитини в заможній родині. Пізніше вона опинилася в Пешті у родича колишнього трактирника, а звідти потрапила до циркової родини, де виконувала найважчу роботу, бувши служницею. Разом із цирком Марі об’їздила частину Австрії й уперше близько зіткнулася зі сценічним мистецтвом у всій його різноманітності — від акробатики й клоунади до драматичних номерів.

Перші кроки на сцені: втеча в театр

Справжній перелом стався у 1866 році, коли шістнадцятирічна Марі зважилася на сміливий і відчайдушний крок. Під час гастролей трупи Густава Хубая (Hubay Gusztáv) у Дьйорі вона втекла з дому й приєдналася до мандрівних акторів як статистка. Уже в Секешфегерварі (Székesfehérvár) вона вперше вийшла на сцену в німій ролі. Це був скромний початок, але саме тоді в ній прокинулася пристрасть до театру.

У 1867 році Марі виступала в Буді в режисера Іштвана Беньєї (Bényei István). Тут вона познайомилася з актором-коміком Відором Кашшаї (Kassai Vidor), який був старший за неї на десять років. Шлюб, укладений у 1869 році, багато в чому став для молодої акторки захистом від поширених у той час сексуальних домагань із боку театральних директорів і антрепренерів. Утім, союз виявився нещасливим і розпався через два роки. Після цього Марі більше не виходила заміж, але ніколи не страждала від браку чоловічої уваги.

Того ж 1869 року Марі разом із чоловіком уклала контракт із Коложварським національним театром (Kolozsvári Nemzeti Színház, нині Клуж-Напока). Саме тут, в одному з найсильніших провінційних театрів Угорщини, розпочалася її справжня акторська кар’єра. За три сезони вона вийшла на сцену понад 170 разів, зігравши десятки найрізноманітніших ролей. 22 квітня 1869 року вона дебютувала в головній ролі Дебори в драмі Саломона Германа Мозенталя. Невдовзі з’явилися значні роботи: Порція у «Венеційському купці» Шекспіра, Ілона Зріньї в патріотичній п’єсі Еде Сіглігеті «Полонення Ференца II Ракоці» та Гертруда в «Банк бані» Йожефа Катони — роль, яка згодом принесла їй славу в столиці.

Життя в Коложварі було надзвичайно тяжким: зарплата була мізерною, Марі сама шила собі костюми, часто голодувала й грала по кілька ролей за один вечір. Проте саме тут вона відточила техніку, розвинула потужний темперамент і навчилася поєднувати драматичну силу з інтелектуальною глибиною. Критики й глядачі поступово почали помічати яскраву провінційну акторку.

Тріумф у Будапешті: Національний театр

На початку 1872 року інтендант Національного театру (Nemzeti Színház) в Будапешті барон Бодог Орці (Orczy Bódog) спеціально приїхав до Коложвара, щоб особисто побачити Марі Ясаї в ролі Гертруди. Її потужна, пристрасна та інтелектуально насичена гра справила на нього глибоке враження. Орці запропонував їй місце в головній трупі країни — на вакансію, що звільнилася після відходу легендарної Рози Лаборфалві (Laborfalvi Róza), дружини Мора Йокаї та провідної трагічної акторки попереднього покоління.

3 квітня 1872 року відбувся довгоочікуваний дебют Марі Ясаї на сцені Національного театру (тоді ще розташованого в будівлі на розі сучасного Музейного бульвару та вулиці Ракоці). Вона знову зіграла Гертруду в драмі Йожефа Катони «Банк бан». Виступ став справжнім тріумфом: публіка й критики були вражені силою темпераменту, глибиною психологізму та величною пластикою молодої акторки. Один із рецензентів писав, що «в угорському театрі нарешті з’явилася справжня трагічна акторка, здатна нести на своїх плечах класичний репертуар».

Відтоді Марі Ясаї стала провідною трагічною акторкою Національного театру. Вона залишалася вірною цьому театру понад пів століття — з 1872 по 1926 рік, із невеликою перервою в сезоні 1900–1901 років, коли виступала в популярному «Вігсінхазі» (Vígszínház). У 1901 році її офіційно призначили довічною (почесною) членкинею трупи Національного театру. Це була надзвичайно рідкісна честь для акторів того часу.

Перші роки в театральному Будапешті стали для Марі періодом інтенсивної праці та стрімкого творчого зростання. Національний театр у ту епоху був не лише головним храмом угорської драматургії, а й важливим символом національної культури після Австро-угорського компромісу 1867 року. Саме тут формувалася сучасна угорська театральна мова, і Марі Ясаї стала однією з ключових постатей цього процесу.

Коронні ролі та вершина майстерності

Протягом понад п’ятдесяти років Марі Ясаї залишалася беззаперечною зіркою Національного театру. Її репертуар охоплював близько трьохсот ролей — від античних трагедій до сучасних драм. Вона однаково переконливо грала як величних королев і бунтівних героїнь, так і складні психологічні образи нової драми.

Серед найвідоміших і найзначущіших робіт:

• Єва в прем’єрі «Трагедії людини» Імре Мадача 21 вересня 1883 року (режисер — Еде Паулаї). Ця роль стала однією з вершин усієї угорської театральної історії XIX століття. Ясаї вдалося передати надзвичайно складну філософську еволюцію образу — від наївної першої жінки до трагічної матері людства, яка переживає всі падіння й надії людської історії.
• Гертруда в «Банк бані» Йожефа Катони — роль, із якою вона дебютувала в столиці й до якої неодноразово поверталася.
• Антігона та Електра в трагедіях Софокла.
• Федра в трагедії Жана Расіна.
• Леді Макбет у «Макбеті» Шекспіра — роль, яку багато критиків вважали еталонною в її виконанні.
• Медея та Сапфо Франца Грільпарцера.
• Годувальниця та Глорія Капулетті в «Ромео і Джульєтті» Шекспіра.
• Місіс Алвінг у «Привидах» і Гедда Ґаблер у п’єсах Генріка Ібсена.

Мистецтво Марі Ясаї вирізнялося рідкісним поєднанням потужного емоційного напруження, величної сценічної пластики, виразного глибокого голосу та тонкої інтелектуальної інтерпретації. Вона ніколи не грала «просто пристрасть» — кожна її героїня несла глибокий філософський і психологічний зміст. Сучасники порівнювали її із Сарою Бернар і Елеонорою Дузе, називаючи «найвеличнішою трагічною акторкою Угорщини» та «королевою угорської сцени».

Окрім акторської гри, Марі Ясаї активно перекладала п’єси (зокрема твори Ібсена, включно з «Джоном Габріелем Боркманом»), викладала в Театральній академії та мала значний вплив на молоде покоління угорських акторів.

Спадщина великої акторки

Марі Ясаї залишалася на сцені до похилого віку. Востаннє вона вийшла на підмостки Національного театру у 1925 році, у віці 75 років. Навіть після завершення сценічної кар’єри вона не припиняла громадської діяльності: багато подорожувала країною з читанням віршів Шандора Петефі та Ендре Аді, виступала на літературних вечорах і зустрічалася з молодими акторами, передаючи їм свій багатий досвід.

Велика акторка померла 5 жовтня 1926 року в Будапешті у віці 76 років. Її похорон перетворився на справжню загальнонаціональну траурну подію: тисячі людей прийшли попрощатися з нею біля будівлі Національного театру, а похоронна процесія пройшла через центр столиці.

Спадщина Марі Ясаї продовжує жити. У 1953 році в Угорщині було засновано престижну премію імені Марі Ясаї (Jászai Mari-díj) — одну з найвищих театральних нагород країни. Її ім’ям названо театр у Татабаньі (Jászai Mari Színház), у Будапешті є вулиця, що має її ім’я, а в рідному селі Ассар встановлено пам’ятник. У будівлі Національного театру зберігається меморіальна дошка на її честь.

Марі Ясаї увійшла в історію угорської культури не лише як видатна акторка, а і як яскравий символ подолання життєвих труднощів. З неграмотної сільської дівчинки, змушеної працювати нянькою у Відні та служницею в цирку, вона стала однією з найшанованіших і найулюбленіших акторок Національного театру. Її життя і творчість досі надихають нові покоління акторів і глядачів, нагадуючи про те, що справжній талант у поєднанні із залізною волею здатний подолати будь-які перешкоди.

Джерела:

1. https://aszar.hu/aszarrol/oldal/8 
2. https://pestbuda.hu/cikk/20211005_a_legnagyobb_magyar_tragikanak_neveztek_95_eve_hunyt_el_jaszai_mari
3. https://papageno.hu/featured/2019/10/az-ember-tragediajanak-elso-evaja-jaszai-marira-emlekezunk/
4. https://nemzetiarchivum.hu/stories/175-eve-szuletett-Jaszai-Mari
5. https://port.hu/adatlap/szemely/jaszai-mari/person-136628
6. https://papageno.hu/featured/2019/10/az-ember-tragediajanak-elso-evaja-jaszai-marira-emlekezunk/
7. https://cultura.hu/kultura/95-eve-halt-meg-jaszai-mari/
8. https://cultura.hu/kultura/jaszai-mari-a-tragika/